ПОРАДИ ВІД ЕКСПЕРТІВ ЮНІСЕФ: “ЯК ПІДТРИМАТИ ДІТЕЙ У СТРЕСОВИХ СИТУАЦІЯХ”
Наразі тисячі людей вимушені перебувати в укриттях, щоб врятуватися від обстрілів у зоні активних бойових дій. Експерти ЮНІСЕФ підготували поради, як підтримати дітей у стресових ситуаціях та допомогти їм подолати тривогу та страх.
Що батькам потрібно говорити та робити, аби дитина почувалася спокійно?
1. Поясніть дитині план дій.
Складіть маршрут до укриття та розкажіть, якою має бути послідовності її дій. Говоріть короткими та чіткими фразами.
Намалюйте карту укриття: що і де розташовано, як воно функціонує, де вхід і вихід, де ваше місце, де будуть перебувати рідні (намалюйте, зобразіть, напишіть — діти ліпше сприймають, якщо це буде візуалізовано).
2. Запитайте дитину, як вона почувається.
Спостерігайте за станом та реагуйте на потреби дитини. Ставте їй відкриті запитання, стежте за емоційною реакцію та рівнем активності. Важливо, щоб дитина говорила про те, що з нею відбувається, сама могла запитувати, проявляла емоції.
Якщо дитина перебуває у стані ступору, її важливо повернути до вербальної комунікації та активної діяльності.
Для цього поставте три прості питання і чекайте відповіді.
-
Тебе звати Наталя, так?
-
Ти зараз стоїш, так?
-
Ти одягнена в червону кофтину, так?
Можна також помасажувати дитині кінчики пальців, мочки вух, запропонувати гру, або ж дати завдання, орієнтоване на дію (принеси, подай, зроби). Дайте їй води або чаю, нагодуйте та обійміть.
Реагуйте на потреби дитини та задовольняйте їх поможливості. Це поверне відчуття безпеки.
3. Поділіться з дитиною власними відчуттями.
Проговорюйте і проявляйте емоції. Якщо ваша дитина переживає чи відчуває злість або роздратування через те, що відбувається навколо, не кажіть фраз на кшталт «Не переживай» чи «Тобі не варто злитись».
Натомість скажіть: «Я бачу / мені здається, що ти налякана / злишся». Так дитина буде розуміти, що вона не залишилась наодинці зі своїми переживаннями.
Не варто давати обіцянок, які від вас не залежать. Натомість, щоб сказати «Все буде добре», «Нічого не станеться», поясніть: «Що б не сталось, головне – ми разом».
Якщо діти грають чи малюють війну – не забороняйте їм. Програйте, прокричіть, озвучте чи візуалізуйте емоцію (наприклад, можна спробувати ричати, як собака). Саме так ви можете допомогти впоратися з емоціями та знизити рівень тривоги.
4. Дозволяйте себе обіймати та обіймайте у відповідь.
Тілесний контакт допоможе знизити рівень напруження та заспокоїтись. Можна спробувати одну з вправ:
-
«Обійми метелика» — дитина обіймає свої плечі двома руками, також може себе поплескати по них.
-
«Водоспад» — дорослий підходить до дитини й руками погладжує від плечей і до поясу, наче знімає щось з них.
-
«Кокон» — права рука дитини обіймає ліве плече, а ліва рука живіт.
Допоможе вийти зі стану ступору та знизити рівень стресу стабільне дихання. Для цього спробуйте таку вправу: вдих носом і повільний видих ротом, можна зі звуками «А», «О», ефективним також є дихання животом. Важливо відновити стабільне дихання та фізичну активність.
5. Нагадуйте дитині про режим дня.
У час невизначеності важливо відтворювати послідовність дня. Це надасть відчуття контролю над власним життям. З самого ранку і до вечора загинайте пальчики і проговорюйте все, що ви щоденно робите.
6. Піклуйтеся про себе і дитину.
Дбайте про себе. Ви краще допоможете дитині, якщо будете піклуватися про себе. Дитина бачить, як ви реагуєте на новини, та копіює вас, тому важливо, щоб вона розуміла, що ви зберігаєте спокій і маєте чіткий план дій.
Якщо ви занепокоєні або засмучені, знайдіть час для себе, за можливості поспілкуйтеся з друзями та рідними. Важливо почути голос інших. Це надасть відчуття єдності та зв’язку зі світом.
7. Нагадуйте дитині, що ви разом і з усім впораєтеся.
Дитині важливо знати, що вона не залишиться на самоті. Кінець розмови робіть максимально позитивним, також звертайте увагу на мову тіла дитини, постійно оцінюйте її рівень занепокоєння.
Створюйте спільні традиції завершення дня (обіймайтеся, моліться, пийте чай або ж співайте).
Обмежте кількість розмов та прослуховування новин про війну в присутності дитини. Надавайте їй лише перевірену інформацію, робіть це дозовано і відповідно до віку.
Поради батькам від психолога Корюківського ліцею №3 Галини СЕРГІЄНКО
«Три шляхи виховання ірраціональної особистості та один ідеальний шлях»
Хибний шлях 1. Розпещування.
Ви знаєте людей, які постійно скаржаться, намагаються маніпулювати вами чи очікують на оплески щоразу, коли роблять якусь дрібничку? Саме з розпещених дітей виростають такі люди.
Батьки розпещують дітей по – різному. Одні поспішають утішити своє чадо щоразу, коли воно засмутиться. Інші перехвалюють дітей за добрі вчинки або уявні здобутки, а коли ті допускаються помилок, виправдовують їх. Батьки переконані, що саме так вони виражають свою любов та турботу. Насправді ж, вони виховують людину, яка в дорослому житті зіштовхнеться з великими проблемами: щоразу, коли інші не ставитимуться до неї як до особливої, вона переживатиме нервовий зрив.
Хибний шлях 2. Критикування.
Ви знаєте людей, які постійно зляться і звинувачують інших?
Імовірно, в дитинстві їх критикували щоразу, коли вони шукали підтримки. Це завдавало їм болю, який швидко переростав у злість.
Діти, яких постійно критикують, у підлітковому віці шукатимуть помсти, роблячи все для того, щоб насолити дорослим. А можуть вивільняти свою лють по-іншому: знущатися з однолітків, шукати гострих відчуттів, завдавати собі порізів чи вкривати тіло пірсингом.
У дорослому житті, зіштовхнувшись з проблемами, ці діти почуваються жертвами. Оскільки постійно чули тільки звинувачення та критику, самі стають критиканами. Зрештою втрачають здатність прощати й озлоблюються. Навіть, коли їм вдається досягнути успіху, вони не насолоджуються цією миттю, а очікують на неминучі невдачі. І через це ще більще зляться на навколишній світ.
Хибний шлях 3. Ігнорування.
Чи знаєте ви людей, які постійно відкидають кожну вашу ідею чи пропозицію, кажучи, що це «не спрацює»? Зазвичай такі люди виростають з дітей, яким не надавали належної уваги. Можливо батьки були дуже зайняті на роботі, постійно втомлені через проблеми тощо. Коли така дитина досягає успіху й чекає на похвалу, а натомість отримує розуміння, що дорослі цього навіть не помітили, або, коли шукає підтримки після поразки, а бачить лише те, що батьки зосереджені на власних проблемах, у неї виникає страх. І найгірше, що дитина залишається з цим страхом наодинці. Така дитина звикає до постійних поразок, починає вважати, що вона ніколи нічого не досягне. Вона виростає песимістом. Така людина боїться братися за щось нове, щоб не зазнати невдачі й знову не залишитися наодинці зі страхом, як у дитинстві.
Ідеальний шлях. Підтримка.
Чи знаєте ви врівноважених людей, упевнених, емоційно стабільних? Багато хто з них розвинув таку силу і стійкість ще в дитинстві.
Цим людям пощастило: з малих літ, озираючись назад після перемоги чи поразки, вони відчували підтримку. Їх не розпещували, не критикували надто суворо й не ігнорували. Натомість навчали, скеровували й підтримували. Дорослі не були ідеальними, адже ідеальних людей не буває, і не вимагали бути ідеальними від своїх дітей.
Люди, які почуваються впевнено й комфортно, стають сильними особистостями і, стикаючись із новими перешкодами, кажуть собі: «Я впораюся». Зазнавши невдачі, вони не звинувачують інших й не опускають рук. Вони налаштовані рішуче й керуються принципом: «Бережися, світе, я йду!»
Звісно, іноді й вони можуть поводитися ірраціонально. Але це буде лише тимчасовий стан, а не стиль життя. (Використано матеріали з підручника Марка Гоулстона)
Шановні батьки!
ЮНІСЕФ запускає групи підтримки для вас — якщо ви опинилися у складних обставинах, потребуєте психологічної підтримки або хотіли би спілкуватися з іншими батьками й фахівцями про те, що відбувається сьогодні у нашій країні, з нами, нашими дітьми та нашими родинами.
Ці групи — можливість обмінятися інформацією, дізнатися щось нове про себе та свої емоції, отримати фахові поради, як підтримати себе та своїх дітей і рідних.